Обмеження НБУ воєнного часу для ЗЕД-операцій: що діє станом на 2026 рік

Клієнти часто питають одне й те саме: "а зараз узагалі можна перевести валюту за кордон?" І щоразу доводиться пояснювати, що правильної короткої відповіді тут немає — залежить від того, про яку саме операцію йдеться. НБУ вже понад чотири роки живе в режимі постійного ручного налаштування валютного регулювання, і те, що ви перевіряли рік тому, цілком могло змінитися — в обидва боки.

Щоб не гуляти по колу щоразу заново, варто спершу розібратися з логікою, а не запам'ятовувати конкретні дозволи.

Торгівля — це одне, капітал — зовсім інше

Найпоширеніша плутанина в головах підприємців: сприймати "валютні обмеження воєнного часу" як суцільну стіну заборон. Насправді регулювання розпадається на дві зовсім різні історії.

Звичайні торгові розрахунки — оплата за імпорт, надходження виручки від експорту — живуть за правилами, які по суті мало відрізняються від довоєнних, хіба що зі своїми нюансами. А от усе, що стосується руху капіталу — інвестиції за кордон, обслуговування кредитів від нерезидентів, дивіденди іноземним власникам, утримання закордонних філій — потрапляє під зовсім інший режим: загальну заборону з вузьким переліком винятків.

Саме друга категорія — те місце, де НБУ постійно щось підкручує, і де варто стежити за змінами найуважніше.

Торгові операції: тут відносно спокійно

Для звичайного експорту й імпорту головне обмеження — граничний строк розрахунків 180 календарних днів (діє для операцій з 05.04.2022; до цієї дати рахували 365 днів). Це правило вже роками стоїть майже без змін, і ми детально розбирали його разом зі штрафами за прострочення в окремій статті — тут повторюватися не буду.

Капітал: заборонено все, крім прямо дозволеного

Основа цього режиму — пункт 14 Постанови НБУ №18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». Формулювання там жорстке: банкам заборонено здійснювати будь-який транскордонний переказ коштів за дорученням клієнтів, крім випадків, прямо передбачених самою постановою. Логіка перевернута порівняно з мирним часом — не "дозволено все, крім забороненого", а навпаки. І саме перелік винятків НБУ регулярно розширює чи звужує, залежно від ситуації в економіці.

Чому дивіденди, кредити й старі рахунки за товар опинилися в одному кошику

Тут варто зупинитися детальніше, бо саме цей момент найчастіше плутають — навіть у профільних публікаціях.

Ідея НБУ приблизно така: під час війни виводити валюту з країни заборонено за замовчуванням, щоб не виснажувати резерви. Але якщо компанія щойно завела нову валюту в Україну — інвестицією в статутний капітал чи кредитом від нерезидента, — регулятор дозволяє вивести назад приблизно стільки ж. Не тому, що це "ті самі" гроші, а тому що баланс притоку й відтоку зберігається: держава нічого не втрачає, бо на кожен виведений долар перед тим завели долар.

Дозволено закривати не будь-які платежі, а конкретно п'ять типів — і кожен із них по суті є старим, "замороженим" боргом перед нерезидентом, який накопичився ще до чи на самому початку війни й досі висить через загальну заборону: оплату за товар, який завезли в Україну ще до 23 лютого 2021 року, але так і не оплатили; повернення авансу, який нерезидент заплатив наперед до 23 лютого 2022 року, а поставки так і не було (повністю чи частково); погашення кредиту чи позики, одержаних до 20 червня 2023 року; поточне утримання закордонних філій і представництв; і виплату дивідендів власнику-нерезиденту. НБУ фактично дозволяє розчистити частину цих старих завислих боргів — на суму, еквівалентну тому, що ви щойно завели в країну, — і сама компанія обирає, який саме борг із цього переліку закривати першим.

Це не "виведення саме тих грошей, які завели", як буває при класичній репатріації інвестицій. Це радше ліміт-накопичувач: скільки завели — стільки максимум можна вивести, а куди саме витратити цей ліміт у межах п'яти дозволених напрямів, вирішує компанія.

Ще один момент, який часто уявляють неправильно: отримувач коштів зовсім не обов'язково має бути тим самим нерезидентом, який завів інвестицію чи дав кредит. У переліку умов ніде не вимагається такого збігу — гранична сума лише задає розмір ліміту, а напрями його витрачання сформульовані узагальнено, просто "нерезиденту". Тобто якщо іноземний інвестор вклав $200 000 у статутний капітал, у межах цієї суми цілком можна повернути старий аванс зовсім іншому партнеру, погасити кредит перед третім нерезидентом і виплатити дивіденди — незалежно від того, чи це той самий нерезидент, що вклав інвестицію, чи ні. Контролюється лише сукупна сума операцій і те, що кожна з них проходить через один банк, який відстежує залишок ліміту.

Тепер, коли логіка зрозуміла, самі дати мають більше сенсу. Механізм з'явився не одразу й не в одному вигляді. Спершу, з 13 травня 2024 року, з'явилася окрема норма, яка дозволяла виплату дивідендів іноземному інвестору незалежно від жодної "граничної суми" — за власним переліком умов. Потім, з 9 травня 2025 року, з'явився вже описаний вище механізм ліміту, прив'язаний до інвестицій у статутний капітал з 12 травня 2025 року, — і саме тут дивіденди вперше опинилися в одному переліку поряд з імпортом, авансами, кредитами й філіями. А з 14 січня 2026 року до нього додався ще один варіант: рахувати той самий ліміт можна не лише на основі інвестиції, а й на основі отриманого від нерезидента кредиту чи позики — тобто компанія, яка не заводила іноземних інвестицій, але має "свіжий" кредит від нерезидента (одержаний після 1 січня 2026 року), теж може скористатися тим самим переліком із п'яти напрямів.

Тож коли чуєте фразу на кшталт "з 2026 року нарешті дозволили дивіденди" — це спрощення, яке вводить в оману. Дивіденди дозволені значно довше. У 2026 році з'явився лише додатковий спосіб порахувати ліміт для тих, хто прийшов у Україну не через інвестицію, а через кредит.

І в обох варіантах ліміту діють однакові технічні обмеження: достроково гасити кредит не можна, проценти обмежені граничною ставкою НБУ (зараз 12% річних), а для кредитів строком до року тіло можна гасити лише власною валютою позичальника — купувати валюту для цього банк не дозволить.

Квітень 2026: кілька точкових послаблень

23 квітня 2026 року НБУ ухвалив постанову №43 (набрала чинності 25 квітня), яка трохи полегшила життя в кількох конкретних напрямах. Оборонним підприємствам спростили купівлю валюти — банки можуть не враховувати наявні валютні залишки, якщо кошти надходять від партнерів чи з бюджету на оборонні контракти, а це прямо прискорює виконання таких контрактів. Компаніям дозволили купувати й переказувати валюту для оплати праці іноземних фахівців у наглядових радах, топменеджменті, на консультаційних посадах — і самі ці нерезиденти тепер можуть вільно виводити зароблене в Україні за кордон. Страховикам трохи зменшили регуляторне навантаження.

Зміни точкові, але показують загальний напрям: там, де це критично для роботи бізнесу чи оборонки, НБУ поступово відкриває вузькі "вікна", не відмовляючись від загального контролю над валютним ринком.

Що з цим робити

Найбезпечніша звичка — не покладатися на те, що "ми вже це перевіряли", а звіряти кожну конкретну капітальну операцію з чинною редакцією постанови безпосередньо перед тим, як її здійснювати.