Вантажівка з товаром на пів мільйона гривень зникла по дорозі. Перевізник заявив, що жодного стосунку до цього не має. А суд відмовив у позові — бо електронне листування «не є доказом». Ця справа стала приводом поставити перед Верховним Судом принципове питання: чи може скріншот переписки бути доказом у суді?
Електронне листування як доказ у суді: справа про зниклий вантаж і 525 000 грн збитків
Перевізник несе відповідальність за вантаж з моменту його прийняття до перевезення — незалежно від того, хто фізично вів автомобіль
Ситуація
У серпні 2019 року підприємство відвантажило масложирову продукцію на суму понад 525 тисяч гривень для доставки з Запоріжжя до Івано-Франківська та Долини. Перевезення оформили через перевізника, з яким понад рік співпрацювали за договором транспортного експедирування. Домовленість — як завжди — підтверджена заявкою по електронній пошті.
Автомобіль завантажили 3 серпня. До місця призначення він так і не прибув. Зв'язок з водієм зник. Вантаж і досі не знайдено — у серпні 2019 року поліція відкрила кримінальне провадження за фактом зникнення.
Перевізник одразу відмовився визнавати свою причетність: заявив, що заявку не підписував, підпис у документі — підроблений, і жодних зобов'язань щодо цього перевезення на себе не брав.
Проблема, яка більша за одну справу
Домовленість про перевезення оформили електронним листом зі скан-копією заявки — як це робилось понад рік між сторонами. Оригінали не обмінювались, бо так працює увесь ринок. Перевізник це знав і сам так підписував попередні замовлення.
Але коли вантаж зник — він скористався саме цим: заявив, що підпис підроблений, оригіналу немає, а електронне листування «не є доказом». І апеляційний суд з цим погодився, послався на постанову ВС у справі №922/788/19 і відмовив у позові.
Проблема була системною. На той момент десятки судів по всій Україні масово відкидали скріншоти переписки, роздруківки e-mail та повідомлення з месенджерів — з одним і тим самим формулюванням: «не відповідає вимогам електронного документа, не містить ЕЦП». Суди плутали два різних поняття — «електронний документ» і «електронний доказ» — і ця помилка коштувала бізнесу мільйони.
Хронологія справи
Як ламалась хибна практика
У касаційній скарзі до Верховного Суду ми поставили питання не лише про цю конкретну справу, а про системну проблему: суди України масово неправильно застосовують норми про електронні докази, ототожнюючи їх з електронними документами. Це питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної судової практики.
Верховний Суд у цій справі вказав апеляції на ще одну помилку: суд узагалі не дослідив умови самого договору. А договір прямо передбачав, що документи, передані електронним зв'язком від сторони за договором, мають юридичну силу. Ця норма договору — сама по собі — робила всі заперечення перевізника беззмістовними.
Верховний Суд направив справу на новий розгляд — і апеляція вже не могла ігнорувати ні умови договору, ні електронні докази
У другому розгляді апеляційний суд оцінив усі докази в сукупності: заявку з підписом і печаткою перевізника, ТТН з підписом водія, показання у кримінальному провадженні, усталену практику листування між сторонами. Перевізник не зміг спростувати жоден із цих доказів — і суд підтримав позицію клієнта.
Але значення цієї справи виходить за межі конкретної суми. Верховний Суд підтвердив: паперова копія електронного листування є допустимим доказом у господарському суді. Електронний доказ і електронний документ — не одне і те саме. Вимагати ЕЦП від роздруківки переписки — юридично безграмотно.
Для бізнесу, який щодня домовляється через e-mail та месенджери, це принципово важливо.
Контрагент не виконав зобов'язання і відмовляється відшкодовувати збитки? Розберемось у ситуації та запропонуємо рішення — безкоштовна консультація.
Зв'язатись з адвокатом →